Значення
- (Техніка) –
Пристрій для відкривання та закривання труб, що подають рідину або газ, а також для регулювання сили їхнього потоку.
- (Техніка) –
Машина для підйому та переміщення вантажів на невеликі відстані, що складається з вертикальної стійки та рухомої стріли або мосту, що пересувається по рейках.
- (Техніка) –
Ручний інструмент у вигляді металевої трубки з зігнутим кінцем і отвором, призначений для випускання рідини з бочки або іншої ємності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кран, р. крана, д. кранові, з. кран, о. краном, м. крані, к. кране
Походження слова (Етимологія)
Слово «кран» в українській мові походить з німецької, де Kran спочатку означало «журавель», а згодом — «пристрій для піднімання води або вантажів». Це пов’язано з тим, що журавель має довгу шию, схожу на вигнуту трубу крана. У праслов’янській мові існувало слово žerav, від якого походить українське «журавель». Таким чином, «кран» і «журавель» — далекі родичі, що походять від спільного індоєвропейського кореня, який означав «журавель».