Словник Української Мови
Буква
1. Пристрій для відкривання та закривання труб, що подають рідину або газ, а також для регулювання сили їхнього потоку.
2. Машина для підйому та переміщення вантажів на невеликі відстані, що складається з вертикальної стійки та рухомої стріли або мосту, що пересувається по рейках.
3. Ручний інструмент у вигляді металевої трубки з зігнутим кінцем і отвором, призначений для випускання рідини з бочки або іншої ємності.
Приклад 1:
— з горища долинав химерний, ляскотючий звук: — кран прорвало, треба буде майстра викликати”, — провела, з‑за спини, рукою йому по потилицi — проти шерстi, нiби сподiвалася викресати iскри, що його чинити з цею ворохобнею в собi, лщо менi робити з тобою? “, i тут — заледве встигла вiдступитися — влетiв Лесик у куртцi наопашки, вдарило крупним планом — танцюристо закрутився об’єктив: iстерично‑веселий жах з очей, рот, розчахнутий криком: “Люди!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Звичайно, від доярки, свого брата, Степан узяв би молоко, але добродійства від хазяйки йому не треба!— Я не хочу молока, — відповів він.Проте хозяйка, не чекаючи відповіді, вже наливала йому казаночок.— Умитись у дворі можна, там кран єсть, — додала вона, забираючи відро.Степан дивився їй услід. У неї була товста, округла спина — роздобріла на довільних харчах!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”