Словник Української Мови
Буква
1. Виступаюча частина головного убору (кепки, фуражки тощо), призначена для захисту очей від сонця або дощу.
2. Невеликий дашок, навіс над чим-небудь (наприклад, над вікном, дверима, балконом).
3. Передня частина кабіни деяких транспортних засобів (трамвая, тролейбуса, тепловоза), де розташоване робоче місце водія або машиніста.
4. У техніці — захисний або спрямовуючий щиток, пластина певної форми.
Приклад 1:
Усе це одне на друге він прилаштував на кошмі попереду себе і, блискаючи на ріку і Докію ятаганами, пускаючи ними зайчиків, пошпортав під козирок до печери. Йдучи між рікою та скелями, він нишпорив по них очима — чи виглядав кого, чи задля перестороги?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Тьотя Клава по-солдатськи скинула свою голубу парасольку на плече i взяла праву руку «пiд козирок». — Рад стараться, ваше-ство!
— Невідомий автор, “192 Val Dshniepi Mikola Khvil Ovii”