Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувальна форма від “козирок” — невеликий козирок, зазвичай на головному уборі або як частина конструкції для захисту від сонця, дощу.
2. Розм. Передня частина кепки, козирка капелюха, що виступає над обличчям.
3. Техн. Невеликий захисний навіс, щиток або виступ над чим-небудь (наприклад, над вікном, дверима, приладом).
Приклад 1:
Наливайко лежав, і на його обличчя від кам’яного печерного козирка насувалася тінь — сонце сідало. Тінь притемнила чоло, насунулася на брови, напливла на щоки і ніс, на вуса, дійшла до губ і на них зупинилася, бо Наливайкові губи ще довго були золотими.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”