1. Молода коза, козля; дитина кози.
2. Переносно: про вправну, жваву, часто дрібну людину (зазвичай дитину).
козеня
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Часом назирці йшов за козулею (сарною) з малим козенятком, стежив за ними геть цілі кілометри, посуваючись, мов тінь, од дерева до дерева, од куща до куща, намагаючись підглядіти, як те козеня почувається на цьому новому для себе світі. Особливо цікаво було, як те козеня натрапило на жабу і стало над нею, розкарячивши ноги; довго дивилось на неї здивовано, витріщивши свої наївні очі з довгими віями, такі, як часом бувають у гарної дівчини; далі не втерпіло і лизьнуло жабу язиком.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 2:
А на їхню печатку годилося б слово: “Дерзай, хоч і невпопад”, і цільний наш друг, – ви знаєте, хто мені на гадці, – написав Пайку про козеня та вовка, що грає на сопілці32, доповнивши п іакою настановою: Tu nihil invita dices faciesve Minerva, тобто I II- говори й не роби нічого без благовоління Мінерви”. Іоиелося запитати в нього, що означає старожитня приказка: “Без благовоління Мінерви”?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
У тому ж зошиті є автографи віршів, якими починається 326 твір, а також байки про Вовка й Козеня, написаної паралельно латинською й старо ю книжною українською мовою XVIII ст. Вступна пісня датується 1761 роком, а байка – 1760.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |