Словник Української Мови
Буква
1. Кой — рідкісне прізвище українського походження, що може бути похідним від діалектного варіанту слова «кій» (палиця, ціпок) або від особової назви Койо, Кой.
2. Кой — власна назва (ім’я) у деяких тюркських мовах, що означає «баран»; іноді зустрічається як антропонім.
3. Кой — традиційна китайська одиниця вимірювання відстані (також «лі»), що приблизно дорівнює 500 метрам.
Приклад 1:
Як перепаде чарка горілки – за упокой раба божого, за здоров’я народженого або й так по пригоді – то й добре! Веселий, співа він, коли співають ті, що частують, а плаче – коли вони плачуть… Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, ні шага грошей, їсти – аж шкура болить, випити – аж за серце ссе… не гріх тоді й підняти, що легко лежить!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Басня 5 чиж и щиглик Чиж, вылетѣв на волю, слетѣлся g давним своим товарищем Щиглом, кой его спросил: Как ты, друг мой, освободился?.. Раскажи мнѣ!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Скажи, кой бѣс нам толь мысль сѣчет? Inveni portum.— Jesum.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”