ковимір

[koʋɪmir] Іменник

Буква:К

Значення

  1. У міфології східних слов’ян — злий дух, демон, що з’являється у вигляді тіні, примари або невиразної постаті, часто пов’язаний зі смертю або нещастям; привид, мара.

  2. У народних уявленнях — потойбічна істота, дух померлого, що приходить до живих, часто з метою заподіяння шкоди або попередження.

  3. Переносно — про щось жахливе, неприємне або про людину, вигляд або поведінка якої викликає страх, огиду.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ковимір, р. ковиміру, д. ковимірові, з. ковимір, о. ковиміром, м. ковимірі, к. ковиміре

Більше записів