ковтун

[koʋtun] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Рідкісне прізвище українського походження, що походить від діалектного дієслова “ковтати” (швидко пити, ковтати).

  2. У місцевих говірках — людина, яка п’є багато рідини або п’є швидко, великими ковтками; також може означати ненажеру.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ковтун, р. ковтуна, д. ковтунові, з. ковтун, о. ковтуном, м. ковтуні, к. ковтуне

Більше записів