Словник Української Мови
Буква
1. Невелика кількість рідини, що ковтається за один раз; один акт ковтання рідини.
2. (переносне значення) Невелика порція чогось (напою, їжі, повітря тощо), що сприймається або вживається за один раз.
3. (переносне значення) Незначна, ледве помітна частина, частка чогось (наприклад, відчуття, знання, інформації).
Приклад 1:
— та тiльки ж вони всi хочуть говорити, хочуть вiдсьорбнути, розвезькуючи слиною й спермою, ковточок тебе: а що ти читаєш, а куди їдеш, а чи маєш мужа, треба вимишляти легенду, “Как вас зовут? — Ирина”, — було, було раз i таке, окошилось мiцним, до залiзного посмаку, поцiлунком у пiд’їздi, вивинулася — втекла, посмiюючись до себе, їм усiм треба перемагати, от у чiм справа, щиро, нелукаво брати й давати, як вуглекислота‑хлорофiл‑кисень, вони не вмiють, i той чоловiк, який зараз доходить десь у пенсiльванськiй пущi на єдинокровнiй ласцi братiв‑дiаспорникiв, без цента за душею й без слова англiйсь‑кої (а мав же час пiдучитися, прид‑дурок!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”