Словник Української Мови
Буква
1. Різко всмоктати рідину або повітря ротом, зробити один ковток.
2. Переносно: поспіхом, не обміркувавши, прийняти, погодитися на щось (наприклад, ковтнути обман, приниження).
3. Переносно: стримано виявити якесь почуття, здержатися (наприклад, ковтнути сльози, зітхання).
4. Розмовне: швидко з’їсти або випити, зазвичай не ковтаючи добре.
Приклад 1:
Яструб захотів ковтнути туману, бо в дзьобі йому пересохло. Та де той туман, як його змели-розметали птиці!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Але не встигла ранiшня тиша ковтнути ще тупiт кiнських копит, як знадвору влiтає в хату приглушений гомiн i тiльки високий жiночий голос рiже його, як поломiнь дим.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
скiльки горiлки… У ротi сохло, душа просила хоч закропитись, хоч раз ковтнути, хоч умочити уста, сухi од смаги. Розбити посуду?
— Самчук Улас, “Марія”