Значення
-
Пастух, який доглядає за великою рогатою худобою на ранчо у Північній Америці (переважно у США та Канаді), традиційно верхи на коні; символ американського Заходу.
-
Переносно: людина, яка поводиться зухвало, нехтує небезпекою або загальноприйнятими нормами, демонструючи мужність і незалежність.
-
У моді: стиль одягу, що імітує екіпірування пастухів-ковбоїв (наприклад, джинси, сорочка у клітинку, шкіряний жилет, капелюх-стетсон, характерні чоботи).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ковбой, р. ковбоя, д. ковбоєві, з. ковбоя, о. ковбоєм, м. ковбоєві, к. ковбою
Походження слова (Етимологія)
Слово «ковбой» походить з англійської мови: англ. cowboy буквально означає «коров’ячий хлопець». Воно утворене з двох основ: cow «корова» (давньоанглійське cū, споріднене з німецьким Kuh, праслов’янським govedo, українським «гов’єдо» — «рогата худоба») та boy «хлопець» (споріднене з давньофризьким boy, середньоверхньонімецьким buobe, нововерхньонімецьким Bube). В українській мові слово з’явилося як запозичення, можливо, через посередництво інших мов (російської, польської тощо).