1. Жінка, яка працює ковалем; ковалька.
2. Дружина коваля.
3. (у народних віруваннях) Міфічна істота, яка вважалася матір’ю або дружиною Коваля (чорта), здатна шкодити людям, особливо породіллям та новонародженим.
ковалиха
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— оддала потиху ковалиха, бо була трохи п’яненька. Наздоганяючи своїх, Шрам іще раз зупинивсь, стрівши божого чоловіка.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Казала ковалиха, “водять Гафiйку, немов панянку, у службу не дають — багатирi знайшлись”… Бодай тобi, прости господи грiха, стiльки болячок, як у нас злиднiв. Добре тобi казати, як у тебе повна хата дiвок, а у мене одна, як душа.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
— Закропи душу ягiдками, ковалиха дала. Андрiй давно вже бачив її такою ласкавою.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |