1. Українське прізвище, що походить від назви професії «коваль»; одна з найпоширеніших прізвищ в Україні.
2. (у розмовному вживанні) Узагальнене позначення людини, чиє прізвище невідоме або не має значення, аналогічно «Іванов», «Петров».
коваленко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Доки людина здатна розривати ці кола, доти вона справді жива й творча… У грудні ми поїхали в Черкаси на похорон Василя: Дзюба, Світличний, Сверстюк, Леонід Коваленко, Алла Горська… Ми з Аллою несли за труною кетяги калини й червону китайку. Було дуже холодно, і ми вмовляли Івана Дзюбу з огляду на його здоров’я не знімати шапку, але він уперто зривав її з голови… Невдовзі організували в Києві у Клубі медінституту вечір пам’яти В. Симоненка.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |