коучинг

[kout͡ʃɪnɦ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Психологія) –

    Метод консультування та навчання, спрямований на розвиток особистого та професійного потенціалу клієнта (коучі), у процесі якого коуч допомагає сформулювати цілі, знайти внутрішні ресурси та шляхи їх досягнення.

  2. (Психологія) –

    Процес взаємодії між коучем та клієнтом, що має форму спрямованого діалогу для підвищення ефективності в певній сфері життя чи діяльності.

  3. (Менеджмент) –

    Сфера професійної діяльності, що полягає в наданні послуг індивідуального супроводу для досягнення конкретних результатів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. коучинг, р. коучингу, д. коучингові, з. коучинг, о. коучингом, м. коучингові, к. коучингу

Більше записів