коц

Приклад 1:
Га­ля зня­ла коц, ма­ла бу­ла ля­га­ти,- та са­ма нез­чу­ла­ся, як опус­ти­ла­ся на сту­лець, об­пер­ла­ся на стіл ру­кою, на ру­ку схи­ли­ла го­ло­ву – і за­ду­ма­лась… Дов­го во­на ду­ма­ла; потім по­ко­ти­ли­ся з очей сльози -і, за­ли­ва­ючись ни­ми, во­на впа­ла на постіль; дов­го-дов­го пла­ка­ла, та нез­чу­ла­ся, як і зас­ну­ла. На столі свічка до­горіла й са­ма по­тух­ла… Мотря, ка­ча­ючись на печі, цілісіньку ніч не спа­ла – теж пла­ка­ла.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”