1. (в історії та соціології) Процес насильницького переселення людей, зокрема селян, у спеціально створені компактні поселення (котоні) з метою їх контролю, асиміляції або освоєння територій; політика створення таких поселень.
2. (в історії України) Політика польської влади в XVI–XVII століттях щодо організації на українських землях (особливо на Волині) окремих поселень (котоній), заселених кріпаками-українцями, що сприяло зміцненню панського землеволодіння та посиленню кріпосництва.