котловина

1. Замкнуте зниження земної поверхні, що має форму чаші або лотка, з похилом від меж до центру.

2. Велика улоговина, западина на земній поверхні, часто заповнена водою (озером) або льодовиком.

3. У геології — велика тектонічна структура у вигляді прогину земної кори, часто заповнена осадовими породами.

Приклади вживання

Приклад 1:
При злитті низки лійок виникає котловина. Котловиною є озеро Світязь у північно-західному кутку Волині.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |