Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має зіниці, розташовані несиметрично, зі зміщенням до перенісся (про очі, зір тварини, переважно коня).
2. Уживається як постійний епітет у складі народно-поетичних назв тварин, зокрема зайця («косий заєць») або оленя, що вказує на характерну будову їхніх очей.
Приклад 1:
Розумна Мотря й собі спідлоба поглядала на свекруху й постерегла той косий погляд. Кайдашиха помолилась Богу й почала знов навчати невістку, як наливать борщ, як затовкувать, коли вкидати сало.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Назвіть цей м’яз: А .Великий поперековий м’яз B. Клубовий м’яз C. Випрямляч хребта D .Внутришній косий м’яз живота E. Зовнішній косий м’яз живота 23. У клініку доставлено чоловіка з різаною раною підошв ової поверхні правої стопи.
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”