косичка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “коса” — невелика коса або заплетене пасмо волосся.

2. Виріб із заплетених у косу волокон (льону, конопель, сизалю тощо) у вигляді шнура, що використовується для шиття, плетіння або як технічний матеріал.

3. Розмовна назва знака діакритики “ґра́віс” (`), що має вигляд короткої похилої риски праворуч.

4. У кулінарії — вид випічки або солодощів, сформованих у вигляді заплетеної коси.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сукня застібнута, косичка заплетена. Вона сідає проти мене й починає розважати, безупинно оповідаючи щось про якихсь там «подруг-дівчат», про класних дам, про прочитані книжки.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |