Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від слова “костюм”: невеликий, гарний, зручний або елегантний костюм.
2. Розмовна назва дитячого костюма (часто верхнього одягу, що складається з курточки та штанів або спіднички).
3. Переносно, у жартівливому або іронічному контексті — про будь-який одяг, наряд (“прийшов у святковому костюмчику”).
Приклад 1:
Ще Аделя справила Феліксові костюмчик матроса, купила білу батистову та бавовняну тканини — і ми з нею багато ночей провели, сліпаючи при свічках (бо якраз розбилась нова гасова лампа, а стара давала зовсім малий вогник), шиючи панталони й нічні сорочки з усією можливою старанністю: шви назовні, шовкові стрічки й мереживо, ґудзики, обтягнуті тканиною. Якось ми прогулювались парком і натрапили на босого діда зі сплутаною бородою, торгівця байґелями[59].
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Приклад 2:
Таким чином, сама судьба повела двох братiв по рiзних дорогах, i сталося так, як у сентиментальних народнiх казках: один завжди носив чистенький костюмчик та вже з дитинства мав тенденцiю зробитись негативним типом, а другий i не знiмав засмальцьованої сорочки. Одного мусiла годувати пахучими сосiсками («На двi копiйки на снiданок, щоб не глузували паничi!»), а другий їв чорний хлiб з олiєю.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”