1. Рідкісне, застаріле позначення для кістки, особливо великої або виступаючої (наприклад, кісточка у плоді, кістка в тілі).
2. У діалектах — палиця, ціпок, ключка, часто з гострим металевим наконечником для опори під час ходьби по слизькій або нерівній поверхні (крижі, снігу, гірській місцевості).
3. У рибальстві — довгий, міцний шест або жердина, що використовується для керування (штовхання) плота, човна на мілководді.
4. У техніці та побуті — довгий стрижень, спиця або схожий виріб, що виконує роль осі, опори, важеля або елемента кріплення.