1. (діал.) Велика кістка, особливо в туші тварини; кістяк, скелет.
2. (перен., розм.) Про дуже худу, кістляву людину.
3. (перен., розм.) Основа, каркас, основа чогось; те, що становить суть, ядро.
костура
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Ви ж пам’ятаєте, що люди, які сиділи на повітрі, дотикали зігнутою ногою костура, який дивом стирчав із землі. Сей костур насправді — палиця, яка з’єднує дві надійні пластини: одна, прикрита барвистим килимом, служить підставкою, інша, схована у пишному вбранні артиста, водночас є для нього вигідним сидінням, яке дозволяє хоч цілими днями „висіти“ отак у повітрі», — Торн реготав, оголивши рівні білі зуби.«Панно Чорненько, Стефо, у цьому немає жодного обману — люди бачать саме те, що хочуть.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |