Значення
- (Анатомія) –
(анатомія) Нижня частина спини, крижі; ділянка хребта між попереком і хвостовими хребцями, що складається з п’яти зрощених хребців.
- (Зоологія) –
(зоотехніка) Частина туші свійської тварини (яловичини, баранини тощо) — верхня частина задньої ноги від гомілки до огузка.
- (Ботаніка) –
(діал.) Суцвіття (волоть) злакових рослин, особливо жита; кістяк такого суцвіття після обмолоту.
- (Ботаніка) –
(діал., заст.) Сухий стебель, солома злакових рослин; те саме, що костриця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кострець, р. костреця, д. кострецеві, з. кострець, о. кострецем, м. кострецеві, к. кострецю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кострець’ позначає нижню частину крижів (кістку в основі хребта). Воно походить від праслов’янського *kostrьcь, яке, ймовірно, утворене від *kostь (кість). Таким чином, ‘кострець’ буквально означає ‘кісточка’ або ‘кісткова частина’. Існує також менш вірогідна гіпотеза, що пов’язує це слово з іншим праслов’янським коренем, але більшість дослідників схиляються до зв’язку зі словом ‘кість’. Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське ‘кострец’, чеське ‘kostřec’ (куприк), словацьке ‘kostra’ (скелет).