кострець

1. (анатомія) Нижня частина спини, крижі; ділянка хребта між попереком і хвостовими хребцями, що складається з п’яти зрощених хребців.

2. (зоотехніка) Частина туші свійської тварини (яловичини, баранини тощо) — верхня частина задньої ноги від гомілки до огузка.

3. (діал.) Суцвіття (волоть) злакових рослин, особливо жита; кістяк такого суцвіття після обмолоту.

4. (діал., заст.) Сухий стебель, солома злакових рослин; те саме, що костриця.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |