Древослів

Словник Української Мови

косолежачий

[kosolɛʒɑt͡ʃɪj] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    (Про рослини) Такий, що росте під гострим кутом до землі, майже горизонтально, зігнутий біля основи.

  2. (Геологія) –

    (У геології) Про шари гірських порід: розташований не горизонтально, а похило, під певним кутом до горизонту.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. косолежачий, р. косолежачого, д. косолежачому, з. косолежачого, о. косолежачим, м. косолежачім, к. косолежачий

Більше записів