1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (заст., діал.) Кошик, плетений із лози або іншого матеріалу посуд для зберігання або перенесення різних речей, продуктів; кош.
кошіль
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені. — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: іменник (однина) |