Словник Української Мови
Буква
1. (дієслово) Докоряти, дорікати комусь, висловлювати осуд, невдоволення чи докір через вчинки або поведінку.
2. (дієслово, застаріле) Підкоряти, приборкувати, перемагати когось або щось.
3. (іменник, рідко) Дія за значенням дієслова «корити»; докір, осуд, картання.
Приклад 1:
(А се вже у дiвчат така натура, що котра якого парубка полюбить, то нарошне стане корити, щоб другi його похваляли.) — От, не видала твого Василя, — каже, — i вiдкiля вiн тут узявся?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Тепер, здiлай милость, прислухайся, що старi про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити? Та й розкажеш менi, щоб я знав, як наше дiло начинати.
— Самчук Улас, “Марія”