кориця

[korɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Висушена кора коричного дерева (Cinnamomum verum), що використовується як прянощі та лікарський засіб, має характерний солодкувато-гострий смак і аромат.

  2. (Кулінарія) –

    Прянощі, подрібнена до стану порошку висушена кора коричного дерева, що застосовується в кулінарії, хлібопеченні та кондитерській справі.

  3. (Ботаніка) –

    Коричне дерево (Cinnamomum), вічнозелене дерево родини лаврових, кора якого є джерелом однойменної прянощі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кориця, р. кориці, д. кориці, з. корицю, о. корицею, м. кориці, к. корице

Більше записів