Древослів

Словник Української Мови

коричник

[korɪt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рід дерев або кущів родини лаврових, кора яких використовується як прянощі (Cinnamomum).

  2. (Ботаніка) –

    Застаріла назва кориці — висушеної кориці деяких видів цього роду, що використовується як ароматична пряність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. коричник, р. коричника, д. коричникові, з. коричника, о. коричником, м. коричникові, к. коричнику

Більше записів