Древослів

Словник Української Мови

корупція

Буква

Зловживання службовим становищем, наданим державною чи громадською посадою, для отримання незаконної вигоди, переваги або особистого збагачення, що супроводжується порушенням закону, службового обов’язку та принципів справедливості.

Система суспільних відносин, за якої державні чи інші службовці, а також політичні діячі, використовують свої повноваження та ресурси для особистої вигоди, що призводить до розповсюдження продажності, хабарництва, кумівства та зниження ефективності державних інституцій.

Моральне розкладання, розбещення, втрата чесності та принципів у діяльності посадових осіб або установ.

Приклади вживання

Приклад 1:
У державі процвітали злочинність і корупція. Повально грабували навіть царські могили.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
В самому державному апараті процвітала корупція, дедалі посилювалася фракційна боротьба між столичним чиновництвом та придворними євнухами. Дійшло до того, шо наприкінці 60-х років II ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів