Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан корумпованого, моральна розбещеність, продажність; схильність до корупції.
2. Системна ознака організації, інституції чи суспільства, що виражається у поширенні корупційних практик, зловживанні службовим становищем для особистої вигоди.
Приклад 1:
Головна з них — не завжди високий професіональний рівень учителів, їхня корумпованість . Так чи інакше, школа (по-шумерськи вона називалась Е-дуба, тобто «дім табличок») була в історичній перспективі охоронцем культурної спадщини, забезпечувала «живий зв’язок між минулим та сучасним».
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”