Словник Української Мови
Буква
1. Хронічне інфекційне захворювання шкіри, що характеризується сильним свербінням і викликається паразитичним кліщем (збудник — Sarcoptes scabiei); сверблячка.
2. Переносно: щось огидне, мерзенне або таке, що викликає відразу.
3. Застаріле: струпи, лупа на тілі або рані, що заживає.
Приклад 1:
А потім Смерть до артикулу Їм воздала косою честь; Наперед стоя калавуру, Який у її мосці єсть: Чума, война, харцизтво, холод, Короста, трясця, парші, голод; За сими ж тут стояли в ряд: Холера, шолуді, бешиха І всі мирянські, знаєш, лиха, Що нас без милості морять. Іще ж не все тут окошилось, Іще брела ватага лих: За смертію слідом валилось Жінок, свекрух і мачух злих.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
— Запоганили землю, наче короста, чує Андрiй. Скiльки їх — жменька, а гляди, як насiли землi на груди, як простягають далеко руки.
— Самчук Улас, “Марія”