Словник Української Мови
Буква
1. Дерев’яний або металевий пристрій у вигляді довгої планки або вигнутої палиці для носіння на плечі двох відер або інших вантажів, зважених з обох кінців.
2. Рухома частина у вигляді важіля в деяких механізмах (наприклад, у вагах, насосах, парових машинах).
3. У сільському господарстві — довга жердина, що з’єднує передню вісь воза з кінською упряжжю; дишло.
4. У розмовній мові — про дуже худорляву, високу людину (переносне значення).
Приклад 1:
Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. В хаті стало тихо.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Тільки десь я почув плаксивий крик: «Оy ши пий цой да!», «Оy ой спуни луй нене!» Ваня знову зачепив відра за коромисло, і ми пішли додому. Ваня, гордий з перемоги, а я з Вані, мого справжнього, а не в казці, Івана-богатиря.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”