корочун

[korot͡ʃun] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Міфологія) –

    У східнослов’янській міфології — злий дух, що вважався уособленням морозу, зимової темряви та смерті, часто зображувався як старий у білому вбранні; пов’язаний з найкоротшим днем у році та зимовим сонцестоянням.

  2. (Історія) –

    Застаріла народна назва дня зимового сонцестояння (21-22 грудня за старим стилем), а також різдвяних свят або свята Різдва Христового в цілому.

  3. (Релігія) –

    У деяких регіонах — народна назва свята Різдва Христового або різдвяного колядника.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корочун, р. корочуна, д. корочунові, з. корочуна, о. корочуном, м. корочуні, к. корочун

Більше записів