коректура

[korɛkturɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Література) –

    Процес вичитки та виправлення помилок у друкованому або рукописному тексті перед його публікацією або остаточним розповсюдженням.

  2. (Видавнича справа) –

    Відбиток тексту (гранка, сторінка), спеціально підготовлений для здійснення такого вичитування та виправлення помилок.

  3. (Виробництво) –

    Сукупність позначень (знаків коректури), які роблять на полях та в тексті такого відбитку для вказівки на необхідні виправлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. коректура, р. коректури, д. коректурі, з. коректуру, о. коректурою, м. коректурі, к. коректуро

Приклади з художньої літератури

  • Життя іде і все без коректур.
    І час летить, не стишує галопу.
    Давно нема маркізи Помпадур,
    і ми живем уже після потопу.
    — Ліна Костенко
  • Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
    щоб ці слова не вичахли, як руди.
    Життя іде і все без коректур,
    і як напишеш, так уже і буде.
    — Ліна Костенко

Більше записів