Древослів

Словник Української Мови

копитник

[kopɪtnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рослина родини жовтецевих з потовщеним кореневищем, що нагадує копито, та з блискучими темно-зеленими листками; азирум, під’язичник (Asarum europaeum).

  2. (Ботаніка) –

    Народна назва деяких інших рослин, зокрема копитняка (Aconitum) або чистотілу (Chelidonium majus).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. копитник, р. копитнику, д. копитникові, з. копитник, о. копитником, м. копитникові, к. копитнику

Більше записів