1. Діалектний варіант слова “копиття” — тверде рогове утворення на кінцях пальців у копитних тварин.
2. Власна назва (топонім), зокрема назва села в Україні (наприклад, у Львівській чи Івано-Франківській областях).
копит
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вітер зривав з-під кінських та верблюжих копит розворушений пісок, боляче сік обличчя. Врешті з піщаних горбів Юрій побачив Чигирин.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Але не встигла ранiшня тиша ковтнути ще тупiт кiнських копит, як знадвору влiтає в хату приглушений гомiн i тiльки високий жiночий голос рiже його, як поломiнь дим.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Конi наставили вуха й прислухаються до луни, що глухо йде в гущавину вiд ударiв копит. Глухi столiтнi лiси Полтавщини, i чогось тут журливо.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |