Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісне діалектне позначення для процесу копання, риття або перегортання землі, часто з відтінком інтенсивності або метушні.
2. У переносному значенні — метушливе, невпорядковане нишпорення, перебирання чи копання в речах або справах, що може викликати дратівню.
Приклад 1:
Багато хто з оточення Коцюбинського, зокрема і Грінченко, і Самійленко, і Єфремов тощо, видаються їй «дрібнотою», вона не сприймає жінок-письменниць: в альманасі «З потоку життя»: «все претензійне, і чуже нам копирсання в собі, „з жиру“» (1933; 2: 59). Пізніше, увійшовши глибше (хоч, звісно, й недостатньо) у стихію української літератури, так категорично вже не судила.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”