Древослів

Словник Української Мови

копильник

[kopɪlʲnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    Технічний пристрій або резервуар для тимчасового збору, накопичення та подальшого відведення рідини (наприклад, дощової води, стічних вод); відстійник, накопичувач.

  2. (Історія) –

    (заст.) Місце, де щось збирають, накопичують або котяться; сховище, комора.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. копильник, р. копильника, д. копильникові, з. копильник, о. копильником, м. копильникові, к. копильнику

Більше записів