1. Придворний чин у Київській Русі, Великому князівстві Литовському та козацькій державі, а згодом — посада в Російській імперії, начальник, який очолював конюшенне відомство (конюшню монарха, стайні, табуни) та відповідав за утримання вершникових коней.
2. У сучасному вжитку — застаріла назва особи, яка доглядає за кіньми, кінюх; рідко вживається як синонім до слова «конюх».