кон'юнкція

[kon'junkt͡sijɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (в астрономії) Розташування двох астрономічних об’єктів (наприклад, планет, Місяця та Сонця) на небесній сфері, при якому їх екліптичні довготи збігаються; сполучення.

  2. (в логіці) Логічна операція, що з’єднує два висловлювання за допомогою сполучника «і», в результаті чого складене висловлювання є істинним лише тоді, коли обидва його складові є істинними.

  3. (в граматиці) Те саме, що сполучник — службова частина мови, що використовується для зв’язку слів, частин складного речення або окремих речень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кон'юнкція, р. кон'юнкції, д. кон'юнкції, з. кон'юнкцію, о. кон'юнкцією, м. кон'юнкції, к. кон'юнкціє

Більше записів