1. (в астрономії) Розташування двох астрономічних об’єктів (наприклад, планет, Місяця та Сонця) на небесній сфері, при якому їх екліптичні довготи збігаються; сполучення.
2. (в логіці) Логічна операція, що з’єднує два висловлювання за допомогою сполучника «і», в результаті чого складене висловлювання є істинним лише тоді, коли обидва його складові є істинними.
3. (в граматиці) Те саме, що сполучник — службова частина мови, що використовується для зв’язку слів, частин складного речення або окремих речень.