кон'югований
[kon'juɦoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
-
(хімія) Про сполуки: такий, що утворений шляхом сполучення декількох ненасичених молекул або атомних груп, у яких чергуються прості та кратні хімічні зв’язки.
-
(біохімія, фармакологія) Про речовини (наприклад, ліки, білкові молекули): такий, що отриманий шляхом ковалентного зв’язування з іншою сполукою (часто для покращення властивостей, транспорту чи цільової доставки).
-
(біологія) Про бактерії, плазміди тощо: такий, що здатний передавати генетичний матеріал від однієї клітини до іншої під час процесу кон’югації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кон'югований, р. кон'югованого, д. кон'югованому, з. кон'югованого, о. кон'югованим, м. кон'югованім