кон’югований

1. (хімія) Про сполуки: такий, що утворений шляхом сполучення декількох ненасичених молекул або атомних груп, у яких чергуються прості та кратні хімічні зв’язки.

2. (біохімія, фармакологія) Про речовини (наприклад, ліки, білкові молекули): такий, що отриманий шляхом ковалентного зв’язування з іншою сполукою (часто для покращення властивостей, транспорту чи цільової доставки).

3. (біологія) Про бактерії, плазміди тощо: такий, що здатний передавати генетичний матеріал від однієї клітини до іншої під час процесу кон’югації.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |