кон’югата

1. (біол.) Статевий процес у деяких одноклітинних організмів (наприклад, інфузорій, бактерій, водоростей), що полягає у тимчасовому злитті двох особин для обміну спадковим матеріалом.

2. (хім.) Сполука, що утворюється в результаті реакції з’єднання двох молекул, часто з перенесенням електронів або протонів; сполука, пов’язана з іншою за допомогою сполученої (кон’югованої) системи зв’язків.

3. (мат.) Комплексно спряжене число; число, отримане з даного комплексного числа зміною знаку уявної частини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |