Словник Української Мови
Буква
1. Прямокутний паперовий пакет або обгортка, зазвичай з клапаном, що заклеюється, призначений для вкладання, зберігання та відправлення листів, паперів або невеликих плоских предметів поштою.
2. У математиці та техніці — крива, поверхня або оболонка, що є граничним положенням або огинає сім’ю інших ліній, поверхонь або тіл.
3. У переносному значенні — обставини, умови або форма, в які вкладено, подано певну ідею, зміст, інформацію.
Приклад 1:
Від нього приходили переважно вітальні листівки, які він вкладав у конверт із листом до дружини (листування було лімітоване). З того листування пригадую курйозний випадок.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
d) Під час сніданку сталася неприємність: намацавши в піджаці конверт, запрезентований учора фундацією, Респондент вирішив похвалитись, який він багатий. Однак зазирнувши до середини, зблід і витягнувся всім своїм і без того довгастим лицем, висипаючи з конверта усілякі нікчемності.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
M-me Боброва спершу мовчки, згорда дивилася, як Андрій сьорбає свою каву, потім узяла зі столу телеграму та якийсь заліплений конверт. — Од П’єра єсть телеграма, — сказала вона зловіщим голосом, — він її був послав ще вчора, а «нарочний» привіз допіру сьогодні… От прочитайте лишень.
— Тютюнник Григорій, “Вир”