Конунг — титул верховного правителя у давньоскандинавських народів (у вікінгів), а також у давніх германців; військовий вождь, князь або король.
Конунг — історична особа, що мала такий титул (наприклад, конунг Гаральд Суворий).
конунг
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |