Древослів

Словник Української Мови

конунг

[konunɦ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Конунг — титул верховного правителя у давньоскандинавських народів (у вікінгів), а також у давніх германців; військовий вождь, князь або король.

  2. (Історія) –

    Конунг — історична особа, що мала такий титул (наприклад, конунг Гаральд Суворий).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. конунг, р. конунга, д. конунгові, з. конунга, о. конунгом, м. конунгові, к. конунгу

Більше записів