Значення
- (Філософія) –
Безперервність, неперервність існування або розвитку чогось протягом тривалого часу; збереження традицій, зв’язків, стану.
- (Філософія) –
У філософії та природничих науках — безперервність, суцільність, неперервна послідовність явищ або величин, що плавно переходять одне в одне.
- (Юриспруденція) –
У праві — безперервність правового стану, дії законів або державних інституцій, особливо в умовах змін політичного устрою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. континуїтет, р. континуїтету, д. континуїтетові, з. континуїтет, о. континуїтетом, м. континуїтеті, к. континуїтете