Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний із концепцією, тобто певною системою поглядів, основним задумом або творчим принципом; що виражає чітку ідею або задум.
2. (У мистецтві, літературі, науці) Такий, що ґрунтується на чіткій, часто інтелектуальній або абстрактній ідеї, яка є основою твору, дослідження чи напрямку; що має глибинний задум, а не лише формальне втілення.
3. (У логіці та філософії) Стосований до концепту як форми мислення, що відображає суттєві ознаки предмета чи явища; понятійний.
Приклад 1:
Гіперреалізм проіснував недовго через очевидну тупиковість і неплідність, залишивши в історії мистецтва декілька абзаців дрібним шрифтом і одну-дві малоформатні ілюстрації, з яких важко зрозуміти концептуальний, багатометровий пафос живописної дерматології. Звісно, Прищ-як-Check-Point приватної історії — ідея дотепна, але малопродуктивна.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
Концептуальний пiдхiд: боротьба жiнок за свої права. Що я можу тобi на це вiдповiсти, Донцю?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Єврологістика: концептуальний базис та регіональні складники 17.1. Транспортно-логістична стратегія Європейського союзу Особливо значних успіхів у координації транспортно -логістичної стратегії досягли країни
— Малярчук Таня, “Згори вниз”