контрасигнатура

1. Підпис вищого посадовця (наприклад, прем’єр-міністра або міністра) на офіційному документі, зокрема на законі або указі глави держави, що надає цьому документу чинності та покладає на підписанта відповідальність за його виконання.

2. У конституційному праві — порядок, за якого акт глави держави набуває юридичної сили лише за умови його підписання уповноваженим міністром або головою уряду, що свідчить про узгодженість цього акта з урядом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |