Контрагованість — властивість деяких приголосних звуків (здебільшого сонорних) утворювати складотворчий центр, тобто виступати в ролі голосного в складі, що спостерігається в певних мовах, зокрема в чеській та словацькій.
Контрагованість — у фонології: здатність приголосного звуку функціонувати як вершина складу (силлабічний приголосний), що супроводжується особливим характером його вимови.