Значення
- (Лінгвістика) –
Контрагованість — властивість деяких приголосних звуків (здебільшого сонорних) утворювати складотворчий центр, тобто виступати в ролі голосного в складі, що спостерігається в певних мовах, зокрема в чеській та словацькій.
- (Лінгвістика) –
Контрагованість — у фонології: здатність приголосного звуку функціонувати як вершина складу (силлабічний приголосний), що супроводжується особливим характером його вимови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. контрагованість, р. контрагованості, д. контрагованості, з. контрагованість, о. контрагованістю, м. контрагованості, к. контрагованосте