Словник Української Мови
Буква
1. Мовне оточення певної мовної одиниці (слова, словосполучення, речення), що впливає на її сприйняття, тлумачення та вибір конкретного значення з низки можливих.
2. Сукупність умов, обставин, фактів або ситуацій, у яких відбувається, існує або розглядається певна подія, явище, висловлювання чи твір, що є необхідними для їх правильного розуміння та оцінки.
Приклад 1:
Одні захоплювалися новаторством, проривами у світовий поетичний контекст, шуканням нових поетичних обріїв — інші брали все на кпини, інстинктивно оберігаючи звичні, безпечніші, «насиджені» позиції. І від цього — хай уявного — рубежа той, може, й невидимий для стороннього ока, розкол, та поляризація дедалі поглиблювалися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Не можна вписатися в контекст сучасності, не орієнтуючись хоча б в основних течіях, школах, методах. Для переважної більшости з нас це — tabula rasa.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”