Словник Української Мови
Буква
1. Вступати у безпосереднє спілкування, взаємодію або зв’язок з кимось або чимось; мати контакт.
2. Стикуватися, торкатися чогось (про предмети, поверхні тощо); перебувати у фізичному контакті.
3. У техніці: замикати електричний ланцюг, з’єднуватися для передачі сигналу або струму.
Приклад 1:
Глибоке відчуття взаємної довіри та легкості, яке дає змогу комунікантам добре контактувати один з одним і звідси ефективно виконувати завдання спілкування. Рапорт – попередня умова доброї комунікації та відношень Розділ 5.
— Котляревський Іван, “Енеїда”