Словник Української Мови
Буква
1. Фахівець у певній галузі, який надає фахові поради, роз’яснення чи рекомендації з питань своєї спеціальності.
2. Посада в установах, наукових або навчальних закладах, що передбачає надання консультацій, методичної допомоги або експертної оцінки.
3. Працівник торговельного закладу (магазину, торговельного центру), основним обов’язком якого є консультування покупців щодо асортименту, властивостей товарів та допомога у виборі.
Приклад 1:
А ось професійні риси: Іполіт Миколайович Варецький, інженер-хімік, колекціонер рідкісних видань та автор доповіді про українських інтроліґаторів XVII віку («Дівчина з ведмедиком»), Василь Хрисанфович Комаха, професор ІНО, автор книжки «Особливості синтакси грецьких написів у ляпідарних пам’ятках північного Причорномор’я» («Доктор Серафікус»), нарешті Ростислав Михайлович, консультант Комітету охорони пам’яток старовини й мистецтва — головний авторитет України з питань архітектури («Без ґрунту»). Численні розміркування цих професорів і вчених на різні теми за стилем дуже скидаються на статті самого Петрова.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
— сказав він, подаючи мені теку з справами, що їх я повинен був розглянути як консультант.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 3:
І навіть якщо останній формально йде у відставку, він ще деякий час не відходить від справ і залишається у компанії як радник- консультант. У японців це називають красивим терміном « той, що стоїть у вікна» (standing at the window).
— Котляревський Іван, “Енеїда”